Світлій пам’яті Ярослави Йосипишин (1943-2023)
5 жовтня 2023 р. після тривалої хвороби відійшла у засвіти директорка і голова Ради Української Бібліотеки імени Симона Петлюри в Парижі, видатна українка д-р Ярослава Йосипишин. Очолюючи впродовж 25-ти років діяльність славетної української інституції у Франції, вона дбала про репрезентацію України в європейському світі, збереження та популяризацію української культурної спадщини, сприяла проведенню наукових досліджень, опікувалась увічненням пам’яті Головного Отамана Симона Петлюри у Франції й місцем його вічного спочинку на цвинтарі Монпарнас. Завдяки зусиллям Я.Йосипишин в Парижі була проведена ціла низка міжнародних конференцій та симпозіумів, до участі в яких запрошувалися й українські дослідники життя і діяльності С.Петлюри. Важливим напрямом зусиль Я.Йосипишин були видавничі проекти Української Бібліотеки, і зокрема видання матеріалів згадуваних конференцій, а також публікацій про історію установи, долю її колекцій.
Дуже багато Я.Йосипишин зробила для збереження і вивчення української культурно-історичної спадщини, популяризації України та її надбань у франкомовному світі. Вона надавала всебічну консультативну допомогу українським і французьким дослідникам, наукові зацікавлення яких були пов’язані з вивченням політичних та культурних взаємин Франції та України як у минулому, так і на сучасному етапі їх розвитку, сприяла розвиткові досліджень з історії української політичної еміграції у Франції. За її ініціативою впродовж багатьох років проводилась систематизація та каталогізація документів, що зберігалися в архівному відділі Бібліотеки, було укладено опис колекції плакатів та систематизовано колекцію еміграційної української періодики.
Випускниця Сорбонни д-р Ярослава Йосипишин брала діяльну участь у роботі французьких наукових асоціацій і товариств, виступала з доповідями на міжнародних форумах істориків. Вона багаторазово приїздила до України, провадила виклади для студентів Київського національного лінгвістичного університету та Київського університету імені Бориса Грінченка, підтримувала тісні ділові контакти з багатьма українськими бібліотечними та музейними установами. Вона докладала великих зусиль для промоції ідеологічної спадщини Симона Петлюри в Україні, і з цією метою долучалася до обговорення проектів вшанування його заслуг в столиці України.
Проживши все своє життя у Франції, Ярослава Йосипишин серцем і душею залишалася з Україною, бо народилася в українській емігрантській родині, де плекалися національні цінності. Її батьком був сотник Армії УНР Петро Йосипишин, який впродовж тридцяти років стояв на чолі Української бібліотеки. Зберігаючи до свого останнього дня свій духовний зв’язок з Україною вона перебувала у нерозривній єдності зі своєю Батьківщиною, радіючи всім досягненням модерної України та переживаючи разом з нею всі негаразди та потрясіння з початком російсько-української війни, свято віруючи у кінцеву перемогу України над силами віковічного московського зла. Її заслуги перед Україною є більш ніж очевидними, бо основним сенсом її довгого життя і діяльності була турбота про Україну та збереження її культурних скарбів у Франції.
Ті, кому пощастило особисто спілкуватися з Ярославою Йосипишин, завжди пам’ятатимуть її душевне тепло, особливу харизму, чарівну посмішку, відкритість та постійну зосередженість у тих справах, що стосувалися Української Бібліотеки та Симона Петлюри. Її смерть стала тяжкою і непоправною втратою для української спільноти у Франції та всієї України, для тих, хто близько її знав і відтепер назавжди зберігатиме в своєму серці дорогоцінний спомин про ЯРОСЛАВУ.
Світла і Вічна пам’ять...
