Conférences
Вшанування пам’яті Симона Петлюри на цвинтарі Монпарнас в Парижі (25 і 29 травня 2022 р.)
Як і кожного року – 25 травня 2022 р. рівно о 14:35 на могилу С.Петлюри на цвинтарі Монпарнас були покладені квіти від Ради Української Бібліотеки імени Симона Петлюри, після чого православний священик відправив панахиду. Цьому передувало покладення на могилу С.Петлюри великого українського державного прапору, який був привезений українцями з м. Запоріжжя аби віддати шану Головному Отаманові.
У неділю 29 травня ц.р. – за чисельної присутності французів та українців (близько 50 осіб) – на могилу С.Петлюри були покладені квіти від Репрезентативного комітету українських організацій у Франції, Союзу українок та Посла України у Франції Вадима Омельченка. Біля могили Головного Отамана була виставлена почесна військова варта (від української Амбасади) та Олександр Ромінський, який тримав прапор Бувших українських комбатантів. Після цього панотці з української православної і греко-католицької церков відправили соборну панахиду і на закінчення відспівали український гімн. Потім один зі священиків виголосив зворушливе слово, пов’язавши нинішні події в Україні та пророчі слова Головного Отамана.
Пан посол Вадим Омельченко звернувся до присутніх з коротким словом, нагадавши слова С.Петлюри про необхідність проведення серед європейців послідовної антиросійської пропагандистської акції, яка би мала своєю кінцевою метою державно-територіальний поділ росії: «Найбільшою перешкодою для визнання суверенності України є гіпноз самого імені росія. Цей гіпноз треба розвіяти особливо в Америці та Франції. Справу поділу росії треба поставили як справу покою цілого світу, як справу європейської рівноваги та реальної матеріальної вигоди держав. Наша сила в єдності».
Цим він ще раз засвідчив тяглість визвольної боротьби українців, як також і те, що ім’я Симона Петлюри та його політична спадщина стали невід’ємною частиною історичної пам’яті українського народу. На завершення церемонії всі присутні відспівали «Ой у лузі червона калина».
Відеозвіт про цьогорічне вшанування пам’яті С.Петлюри можна переглянути за посиланням:
У фотозвіті про цьогорічне вшанування пам’яті С.Петлюри використані дві фотографії (№ 3, 4) з сайту Амбасади (на знимках: 1) Могила С.Петлюри, 25.05.2022; 2) На могилі С.Петлюри (крайня праворуч – д-р Ярослава Йосипишин, голова Ради і директор Бібліотеки; 3) промовляє Посол України Вадим Омельченко; 4) Олександр Ромінський з прапором Бувших українських комбатантів), 5) Квіти на могилі С.Петлюри від Української Бібліотеки імени Симона Петлюри.
125e anniversaire de la naissance de Symon Petlura Journée d'étude internationale — 24 novembre 2004 — Paris
125e anniversaire de la naissance de Symon Petlura Journée d'étude internationale — 24 novembre 2004 — Paris
RENÉ GOSCINNY, LE PÈRE D’ASTERIX
Cette statue en bronze est l’œuvre du sculpteur Sébastien Longoÿs. Goscinny est représenté debout en taille réelle. Quatre personnages qu’il a contribué à rendre célèbres : le Petit Nicolas, Lucky Luke, Iznogoud et Asterix, complètent l’ensemble. Le socle symbolise les rayons d’une bibliothèque.
Il a également une rue à son
nom dans le 13e arrondissement non loin de la Bibliothèque nationale de France.
Lors de l’inauguration la fille du scénariste, Anne Goscinny, disait qu’Astérix, l’un des symboles de la France dans le monde, était à moitié juif ashkénaze. Qui était donc René Goscinny ?
POLOGNE 1840-1918 peindre l’âme d’une nation
Dans la lignée des grandes expositions qui se sont tenues en France pour commémorer le centenaire de la Première Guerre mondiale, le Louvre-Lens a présenté du 25 septembre 2019 au 20 janvier 2020 une exposition consacrée à la peinture polonaise au XIX e siècle. Ce n’est pas un hasard si cette exposition s’est tenue dans le nord de la France, région qui a accueilli après la Première Guerre mondiale près de 300000 Polonais (et aussi des Ukrainiens arrivés avec un passeport polonais) pour travailler dans les mines de charbon du Nord de la France.
Les commissaires de l’exposition précisent que leur but était de retracer, en quelque 120 tableaux, grâce aux prêts des musées nationaux polonais et des collections particulières, l’histoire de la culture polonaise depuis les trois partages de la Pologne au XVIII e jusqu’à sa «réunification» après la Première Guerre mondiale.