Світлій пам’яті Ярослави Йосипишин (1943-2023)

 

     5 жовтня 2023 р. після тривалої хвороби відійшла у засвіти директорка і голова Ради Української Бібліотеки імени Симона Петлюри в Парижі, видатна українка д-р Ярослава Йосипишин. Очолюючи впродовж 25-ти років діяльність славетної української інституції у Франції, вона дбала про репрезентацію України в європейському світі, збереження та популяризацію української культурної спадщини, сприяла проведенню наукових досліджень, опікувалась увічненням пам’яті Головного Отамана Симона Петлюри у Франції й місцем його вічного спочинку на цвинтарі Монпарнас. Завдяки зусиллям Я.Йосипишин в Парижі була проведена ціла низка міжнародних конференцій та симпозіумів, до участі в яких запрошувалися й українські дослідники життя і діяльності С.Петлюри. Важливим напрямом зусиль Я.Йосипишин були видавничі проекти Української Бібліотеки, і зокрема видання матеріалів згадуваних конференцій, а також публікацій про історію установи, долю її колекцій. 

     Дуже багато Я.Йосипишин зробила для збереження і вивчення української культурно-історичної спадщини, популяризації України та її надбань у франкомовному світі. Вона надавала всебічну консультативну допомогу українським і французьким дослідникам, наукові зацікавлення яких були пов’язані з вивченням політичних та культурних взаємин Франції та України як у минулому, так і на сучасному етапі їх розвитку, сприяла розвиткові досліджень з історії української політичної еміграції у Франції. За її ініціативою впродовж багатьох років проводилась систематизація та каталогізація документів, що зберігалися в архівному відділі Бібліотеки, було укладено опис колекції плакатів та систематизовано колекцію еміграційної української періодики.

     Випускниця Сорбонни д-р Ярослава Йосипишин брала діяльну участь у роботі французьких наукових асоціацій і товариств, виступала з доповідями на міжнародних форумах істориків. Вона багаторазово приїздила до України, провадила виклади для студентів Київського національного лінгвістичного університету та Київського університету імені Бориса Грінченка, підтримувала тісні ділові контакти з багатьма українськими бібліотечними та музейними установами. Вона докладала великих зусиль для промоції ідеологічної спадщини Симона Петлюри в Україні, і з цією метою долучалася до обговорення проектів вшанування його заслуг в столиці України.

     Проживши все своє життя у Франції, Ярослава Йосипишин серцем і душею залишалася з Україною, бо народилася в українській емігрантській родині, де плекалися національні цінності. Її батьком був сотник Армії УНР Петро Йосипишин, який впродовж тридцяти років стояв на чолі Української бібліотеки. Зберігаючи до свого останнього дня свій духовний зв’язок з Україною вона перебувала у нерозривній єдності зі своєю Батьківщиною, радіючи всім досягненням модерної України та переживаючи разом з нею всі негаразди та потрясіння з початком російсько-української війни, свято віруючи у кінцеву перемогу України над силами віковічного московського зла. Її заслуги перед Україною є більш ніж очевидними, бо основним сенсом її довгого життя і діяльності була турбота про Україну та збереження її культурних скарбів у Франції.

     Ті, кому пощастило особисто спілкуватися з Ярославою Йосипишин, завжди пам’ятатимуть її душевне тепло, особливу харизму, чарівну посмішку, відкритість та постійну зосередженість у тих справах, що стосувалися Української Бібліотеки та Симона Петлюри. Її смерть стала тяжкою і непоправною втратою для української спільноти у Франції та всієї України, для тих, хто близько її знав і відтепер назавжди зберігатиме в своєму серці дорогоцінний спомин про ЯРОСЛАВУ.

 

Світла і Вічна пам’ять...

 

 

Вшанування пам’яті Симона Петлюри на цвинтарі Монпарнас в Парижі (25 і 29 травня 2022 р.)

Як і кожного року – 25 травня 2022 р. рівно о 14:35 на могилу С.Петлюри на цвинтарі Монпарнас були покладені квіти від Ради Української Бібліотеки імени Симона Петлюри, після чого православний священик відправив панахиду. Цьому передувало покладення на могилу С.Петлюри великого українського державного прапору, який був привезений українцями з м. Запоріжжя аби віддати шану Головному Отаманові.

У неділю 29 травня ц.р. – за чисельної присутності французів та українців (близько 50 осіб) – на могилу С.Петлюри були покладені квіти від Репрезентативного комітету українських організацій у Франції, Союзу українок та Посла України у Франції Вадима Омельченка. Біля могили Головного Отамана була виставлена почесна військова варта (від української Амбасади) та Олександр Ромінський, який тримав прапор Бувших українських комбатантів. Після цього панотці з української православної і греко-католицької церков відправили соборну панахиду і на закінчення відспівали український гімн. Потім один зі священиків виголосив зворушливе слово, пов’язавши нинішні події в Україні та пророчі слова Головного Отамана.

Пан посол Вадим Омельченко звернувся до присутніх з коротким словом, нагадавши слова С.Петлюри про необхідність проведення серед європейців послідовної антиросійської пропагандистської акції, яка би мала своєю кінцевою метою державно-територіальний поділ росії: «Найбільшою перешкодою для визнання суверенності України є гіпноз самого імені росія. Цей гіпноз треба розвіяти особливо в Америці та Франції. Справу поділу росії треба поставили як справу покою цілого світу, як справу європейської рівноваги та реальної матеріальної вигоди держав. Наша сила в єдності».

 

Цим він ще раз засвідчив тяглість визвольної боротьби українців, як також і те, що ім’я Симона Петлюри та його політична спадщина стали невід’ємною частиною історичної пам’яті українського народу. На завершення церемонії всі присутні відспівали «Ой у лузі червона калина». 

                                                 

 


Відеозвіт про цьогорічне вшанування пам’яті С.Петлюри можна переглянути за посиланням:

https://www.ukrinform.ua/rubric-diaspora/3495131-ukrainski-diplomati-vsanuvali-pamat-simona-petluri-na-cvintari-monparnas-u-parizi.html 

У фотозвіті про цьогорічне вшанування пам’яті С.Петлюри використані дві фотографії (№ 3, 4) з сайту Амбасади (на знимках: 1) Могила С.Петлюри, 25.05.2022; 2) На могилі С.Петлюри (крайня праворуч – д-р Ярослава Йосипишин, голова Ради і директор Бібліотеки; 3) промовляє Посол України Вадим Омельченко; 4) Олександр Ромінський з прапором Бувших українських комбатантів), 5) Квіти на могилі С.Петлюри від Української Бібліотеки імени Симона Петлюри.

До 100-річчя Варшавської битви: відкриття пам’ятника у Скерневіце (Польща)

У польському місті Скерневіце до 100-річчя Варшавської битви у листопаді 2020 р. був відкритий монумент на згадку про підтримку Польщі її найближчими союзниками у найскладніший для польської державності рік – 1920, коли над Річчю Посполитою нависла смертельна небезпека з боку більшовицької Росії.

Read more

РЕНИ ҐОСЦІННИЙ, ТВОРЕЦЬ АСТЕРІКСА

 

       20 січня 2020 р. паризька Мерія встановила в малому сквері 16-го району пам`ятник на честь Рени Ґосцінний (René Goscinny) – творця Астерікса (відомий сценарист за свого життя мешкав неподалік цього міста). 
 

Бронзова статуя Ґосцінний була виконана скульптором Себастяном Лонґоїсом. Митець представлений у повний зріст, у реальній статурі. Цілість пам’ятника доповнюють чотири емблематичні фігурки його персонажів: Маленький Нікола, Люкі Люк, Ізноґуд і Астерікс,. Постамент символізує книжкову полицю бібліотеки. У 13-му районі – неподалік Національної бібліотеки Франції – є вулиця, названа на честь Ґосцінний.

Під час відкриття пам’ятника дочка сценариста Анна Ґосцінний наголосила, що Астерікс – який є одним із символів Франції в світі – є на половину єврей-ашкиназ. То ж хто такий Рени Ґосцінний?

Read more

ПОЛЬЩА 1840-1918 рр. Намалювати душу нації

 

Серед значних виставок, що відбулися у Франції на відзначення сторіччя Першої світової війни, Лувр-Ланс презентував виставку, присвячену польському живопису 19-го століття, що тривала з 25 вересня 2019 по 20 січня 2020 року.

         Невипадково ця виставка проходила на півночі Франції, це регіон, який після Першої світової війни прийняв майже 300 000 поляків (а серед них і українців, що прибули з польським паспортом), для праці на вугільних шахтах півночі Франції.

        Куратори виставки уточнюють, що їхня мета було показати у представлених 120 картинах, з польських національних музеїв та приватних колекцій, історію польського образотворчого мистецтва в період від трьох розділів Польщі у 18 столітті до її "воз’єднання" після Першої світової війни.

   

ПЕРЕГЛЯНУТИ У PDF