Бронзова статуя Ґосцінний була виконана скульптором Себастяном Лонґоїсом. Митець представлений у повний зріст, у реальній статурі. Цілість пам’ятника доповнюють чотири емблематичні фігурки його персонажів: Маленький Нікола, Люкі Люк, Ізноґуд і Астерікс,. Постамент символізує книжкову полицю бібліотеки. У 13-му районі – неподалік Національної бібліотеки Франції – є вулиця, названа на честь Ґосцінний.

Під час відкриття пам’ятника дочка сценариста Анна Ґосцінний наголосила, що Астерікс – який є одним із символів Франції в світі – є на половину єврей-ашкиназ. То ж хто такий Рени Ґосцінний?

Його батько, Станіслав Симха Ґосцінний (у перекладі з польського – Гостинність) народився в 1887 р., він був третім сином рабина Абрама Ґосцінного з Варшави (Польща). В 1906 р. він приїздить до Парижа аби студіювати хімію і стати інженером.

Його мати, Анна Березняк, народилася в 1889 р. у містечку Ходорів  на Галичині. Родина Березняків оселяється в Парижі в 1912 р., після чого батько Анни Лазар Абрам відкриває друкарню на вулиці Лаґранж, 12 (5-й район). Він спеціялізувався на тиражуванні різних газет і журналів мовою їдіш, а також російською та українською мовами (у т.ч. Тризуб від ч. 529/30 від 26 липня 1936 р. і аж до його припинення в 1940 р. наслідком німецької окупації Франції). Перед цим Тризуб тиражувався в друкарні «Де Наварр» на вулиці де Ґобелен 5 (13-й район), неподалік від першого приміщення редакції цього журналу. Після закінчення війни друкарня Березняка друкувала також журнал Громада.

Станіслав Симха Ґосцінний й Анна Березняк знайомляться в Парижі та одружуються в 1919 р. Рени народжується 14 серпня 1926 р., він був другим сином у подружжя. В 1927 р. родина переїздить до Південної Америки. Молодий Рени відвідує французький ліцей в Буенос-Айресе. Ще змалку йому подобалось рисувати, при чому взірці для своїх малюнків він брав в журналах Ілюстровані історії, які отримував з Франції. В 1943 р. він завершує матуру, і в свої 17 років мріє вступити до Школи витончених мистецтв (Beaux-Arts). Але його батько раптово вмирає. Аби утримувати родину він шукає якусь роботу – працює бухгалтером, а потім креслярем в рекламній аґенції. Одночасно він публікує свої перші тексти і рисунки в Латинському кварталі – учнівському бюлетені французького ліцею в Буенос-Айресе.

У 1945 р. він разом з мамою залишає Аргентину та вирушає до Ню Йорку, де мешкає брат його мами Борис. Рени працює в марокканській імпортно-експортній фірмі в якості перекладача. Після проходження військової служби у Франції (1946 р.), він повертається до Ню Йорку, де вчиться у бельгійського рисувальника Жіжи мистецтву коміксу.

 У 1951 р. Рени Ґосцінний повертається до Франції. Як сценарист і рисувальник, він співробітничає в багатьох журналах і газетах. Найголовнішими з них були Люкі Люк, Маленький Нікола, Тентен, Ізноґуд. У 1959 р. він починає співробітничати з Альбертом Юдерзо, наслідком чого стала поява відомої серії Астеріксів.

Імена двох героїв його коміксів мають своїм джерелом обізнаність Рени Ґосцінний з процесом набору текстів в друкарні свого діда по матері (Лазаря Абрама Березняка). Відомо, що у 1920-1930-х рр. тексти для друку складались з олов’яних форм літер та всіх інших розділових знаків, у т.ч. й кома, крапка та ін. (французькою мовою – la casse). Поміж ними були знаки, які сподобались Ґосцінний, та були обрані ним для імен своїх героїв коміксів Поміж ними були знаки які назви по французьському дали йому ідею обрати для імен своїх героїв: (*) – asterisque (зірочка), що дало Asterix (Астерікс), і (‡) obèle (обель) – Obelix (Обелікс).

Досить прикметним є той факт (про це згадувала і його донька), що в 2018 р. газета Франс Діманш надрукувала статтю, в якій йдеться про використання Ґосцінний образів єврейського штетлу, в якому колись мешкала родина його матері в Галичині, аби зобразити славне галльське село!

Рени Ґосцінний помер 5 листопада 1977 р. від серцевого нападу, маючи лише 57 років.

Ярослава Йосипишин